Про
те, що за швидкістю технологічний прогрес значно випереджає темп зміни існуючих
соціальних договорів, говорять не тільки в коридорах Києва, а й в
бізнес-співтоваристві. Частина договорів повинна змінюватися і в сфері
маркетингу і реклами, оскільки,
вчасно не зробивши це, особливо постраждають малий бізнес і регіони України.
Подивившись на карту докризової активності українських
регіонів стає зрозуміло,
який рівень підприємництва і ВВП в кожному з них. Багато говориться про зусилля
самоврядування, інвестиції
в промисловість, фінансову підтримку фондів ЄС, проте рідко згадується, які там
домінують відносини і культура бізнесу.
Щоб стало зрозуміліше, про які зміни йде мова,
порівняємо можливості двох бігунів. Біля однієї лінії старту під назвою
«технології» поставимо світового чемпіона, а біля іншої - «соціальні договори» - столітню
бабусю. Зараз саме так виглядає суттєва
відмінність цих двох сфер.
Величезні стрибки технологій докорінно
змінюють всю систему зайнятості, промислових
відносин і суспільного блага. З'являється величезна різниця між регіонами, що
застосовують стару модель виробництва та бізнесу, і європейськими столицями та розвиненими державами, що застосовують ІТ і останні новаторські технологічні рішення.
В одному з новітніх досліджень європейське
статистичне агентство "Eurostat" вказує, що Люксембург - найбагатша
країна в Європі за
ВВП на одного жителя. Там ВВП на одного жителя приблизно в 2,6 разів
перевищувало середній показник по ЄС. З іншого боку - в Україні в 2013 році ВВП
на одного жителя був в 4 рази нижчий
середнього показника ЄС.
Як так сталося, що маленька держава, в якій живуть тільки півмільйона людей,
генерує набагато більший на душу населення ВВП ніж Україна, в якій живуть 43
мільйони людей?
На думку дослідників, багатство Люксембургу можна
пояснити великою кількістю робочих
мігрантів із сусідніх країн Франції, Німеччини та Бельгії і податковими
пільгами. Багато європейців не живуть в герцогстві, але працюють в ньому і
поповнюють його казну податками. Однак не менш важливо відзначити, що соціальні
договори і зміни в них там набагато швидші,
ніж в інших країнах ЄС. Цей феномен можемо спостерігати і в Естонії, яка знаходиться дещо ближче,
де вже давно працює проект електронного уряду, електронний підпис
використовується усюди
і успішно здійснена реформа не одного сектора. Якщо естонці, посперечавшись і
прийнявши рішення, найчастіше доводять справу до кінця і досить швидко, в
Україні ми як завжди
дивуємося, чому саме там свій бізнес реєструють магнати нерухомості та інші бізнесмени,
але змінюватися
не поспішаємо.
У дослідженні "Eurostat" Нідерланди посіли
друге місце за рівнем життя в ЄС. Ще одна держава, що має вражаючі показники, з
невеликою територією і вражаючою
культурою бізнесу. Після неї
йде Данія, Ірландія, Австрія. Найбідніші держави, крім Болгарії - Румунія,
Латвія, Литва і Польща.
Місцевий
бізнес починає ... і програє
З першого погляду може здатися, що у місцевого
бізнесу справи йдуть не так вже й погано: за даними позаминулого року Державної
служби статистики України, малий і середній бізнес складають 94,3% від усіх
діючих в Україні підприємств. В цілому, не дивлячись на досить високі кількісні
показники малих і середніх підприємств в Україні, вони виробляють, за різними
оцінками, від 7% до 15% ВВП. Згідно з даними Федерації роботодавців України,
85% української економіки створюється приблизно трьома сотнями великих підприємств,
і лише 15% ВВП генерується малим і середнім бізнесом. У той же час, в Австрії
цей показник сягає 45% ВВП, а в Німеччині - 60%.
За офіційною статистикою в Україні 90% (!) малого та середнього бізнесу «вмирає» в
перші 2-3 роки життя. З решти
10% - 70% не доживає до 7 років! Як вам цифри? Вражають? І це не вся
статистика. Адже мало кому відомо, що кожен власник малого та середнього
бізнесу в Украні, який після такого «відсіву» вижив і закріпився, відноситься до групи «підвищеного соціального
ризику». Як пенсіонери і безробітні. Що це означає? Це означає, що всі, хто ведуть свій малий або середній бізнес зараз,
на думку соціологів, постійно ходять по лезу ножа. Балансування на цій межі -
ось їхня доля, якщо хочуть вижити.
Мислення тих, хто вважає, що загальна картина
важливіша
за її деталі, видає загальний симптом: «в жорстокій
конкуренції перемагає найсильніший». Така риторика хибна хоча б тому, що вона приховує
нерівні умови, в яких кожен вступає в світ бізнесу. Забувається про те, що,
крім особистої вигоди, існує якщо не соціальна відповідальність (це
словосполучення практично втратило сенс останнім часом), то хоча б інші істотні
фактори: різноманітність товарів і послуг і їх якість, які прямо пропорційні достатку споживачів. Такий великий відсоток, 94,3% зайвий раз
нагадує, що малий і середній бізнес - це скелет економіки нашої країни. Без
нього економіка - обм'якле тіло, нездатне рухатися самостійно, що приводиться в
рух лише стусанами і поштовхами ззовні.
Але, схоже, вважається, що існуючий «спосіб руху до
мети» єдиний вірний. Більш того - малий і середній бізнес падає навколішки
перед великими корпораціями і, стиснувши зуби, терпить їх удари. Як інакше
пояснити те
розумом незбагненне,
агресивне середовище, в якому
працює наш бізнес? Ту соціальну інерцію, в результаті якої ми грабуємо власну
економіку, виносимо останні центи, щоб нам просто дозволили існувати і так-сяк
говорити про себе - звичайно, напівголосно, щоб не перебивати гучне сповіщення про себе корпорацій. Не дивно, що малі регіони знесилені: у грі, де переможець диктує свої правила,
той, у кого найменше ресурсів, необхідних, щоб ця дуже сумнівна гра тривала, просто елімінується.
Ситуацію ускладнює ненависть до реклами: не тільки з
боку користувачів, але і з боку бізнесу. Це зрозуміло: величезні гроші
платяться за вельми
сумнівний результат, за неглибокий подих між двома ударами. Замість того, щоб,
нарешті, встати з колін і голосно заявити про себе, про свої проблеми і
потреби, бізнес платить за негатив, роздратування, відторгнення, відчуження.
Нехай успішніші місцеві підприємства й
знайшли своє місце в цій гротескній системі і навіть примудряються вигравати,
однак тенденції гнітючі: відсоток місцевого бізнесу буде падати, а сірих точок
на карті економічного розвитку регіонів України може з'явитися більше.
Але ж реклама, по суті - це єдиний комунікаційний
канал, що зв'язує бізнес і споживача.
Лабораторія соціальних
відносин
Спробуємо абстрагуватися від соціальних реалій і
уявімо собі лабораторію - ідеальні умови, в яких можна створити рекламу, яка
була б максимально ефективною. Якою мало
б бути комунікативне середовище для такої реклами? По-перше, найважливіше, щоб у бізнесу,
що продає свій товар або послугу, був би доступ до цільової аудиторії, в ідеалі
(пам'ятаємо, ми знаходимося в лабораторії) - до кожного потенційного клієнта,
якого може зацікавити його пропозиція. Однак просто доступу недостатньо - щоб
людина дізналася
про нову пропозицію, вона повинна її побачити. Тому важливий простір, в якому, на відміну від існуючого
рекламного шуму, людина могла б з легкістю дізнатися про те, що їй цікаво,
корисно чи потрібно. Нарешті, найважливіший компонент - знання повинно
перетворитися в дію, що можлива
тільки в тому випадку, якщо перші дві умови виконані: створено інформаційний
простір, в якому користувачі зацікавлені в нових пропозиціях від бізнесу і ці
пропозиції виправдовують очікування користувачів.
Що має статися, щоб сьогоднішня реклама отримала
максимально наближені до лабораторних умови? Мабуть, проблема в існуючих
відносинах: на лінії старту стоїть бігун світового рівня і ... слабка старенька. Стареньку
вже не натренуємо, потрібно дозволити їй піти на відпочинок, а на її місце
поставимо іншого спортсмена - хай не такого швидкого, як перший, але
перспективного. Сподіватися, що новий спортсмен з першої ж хвилини буде бігти
нарівні з першим, безглуздо: але з плином часу він зможе наздогнати свого
суперника, а може й
навіть перегнати його.
Іншими словами, соціальні відносини просто-напросто
не встигають за технологічним прогресом - і цілком зрозуміло, що їх слід змінювати. Чи багато що змінилося після
Промислової революції? З технологічної точки зору - звичайно так: те, на що
раніше було потрібно витратити багато зусиль і часу, тепер можна зробити просто
натиснувши потрібну кнопку. А з соціальної? Все та ж фабрична ієрархія, все та
ж капіталістична логіка відносин, заснована на принципі (важливо зауважити, що
мова йде не тільки про трудові відносини): «тріумфуючий багач» і «пригноблений бідняк».
Економіка щастя
Британські вчені (ні, не з анекдотів) Річард
Вілкінсон і Кейт Пікет в книзі «Чому велика рівноправність робить суспільства сильнішими» (Why Greater Equality Makes Societies
Stronger) приходять до дивного висновку: високими показниками щастя
відрізняються не ті суспільства, де більше багатих, а ті, де розриву між
бідними і багатими менше. Висновок дивний, тому що ми звикли думати, що
багатство - головна запорука щастя. Насправді щастя безпосередньо корелює з
доступом до багатства і можливістю для кожного реалізувати власний потенціал.
Це пояснює, чому на
зміну фабричній ієрархії приходить економіка ділення (sharing economy). І було б помилкою стверджувати, що в Україні це ще
довгий час не буде можливо - насправді, інструмент, що чесно перерозподіляє
кошти, вже існує, і цей інструмент - персональна рекламна дошка, APMboard, створена компанією APM Agentuur. APMboard
- вирішує відразу кілька згаданих проблем: користувачі в системі мотивовані
дивитися рекламу і отримують за неї 90% від вартості її показу. Показники
тестування говорять самі за себе: ціна одного показу простого (без додаткових
функцій) рекламного банера одному користувачеві - 1 євроцент, показник клікабельності банера з посиланням (CTR) - не менше
65% (для порівняння: показник Фейсбуку - 1-3%), що разом з повним контролем
рекламної кампанії і можливістю максимально точного таргетування аудиторії
робить APMboard найдешевшим і в той же час найефективнішим маркетинговим
каналом.
Але найважливіший показник - 90% грошей, які
залишаються в місцевій економіці. Це 90%, які підвищують купівельну
спроможність жителів України і які можуть змінити долю малого і середнього
бізнесу. Нова модель відносин вже тут: пора переформатувати мислення,
відмовитися від схем сприйняття, нав'язаних творцями гігантських корпорацій з
«безкоштовними» бізнес-моделями, стерти структуруючий світовідчуття код негативу і
побачити сам світ по-новому - і, нарешті, кожному будувати свою економіку.
Економіку, яка спирається
на шановний малий та
середній бізнес і дає можливість кожному бути щасливим.
Комментариев нет:
Отправить комментарий